Запись

Кому дарувати квіти, якщо надії вбиті,
Те що було вчора, тільки спогади дощами вмиті,
Літо все що має відпускає далі в осінь,
Йому хоча б ще раз торкнутися її волосся.

Босими ногами танцювали, ніби в світі самі,
Мрії, як в кіно, давно забутій мелодрамі.
Високі почуття, що не зламать нічим,
Кохали просто так, кохали без причин.

Палали щастям ночі, яке не всім знайоме,
Він обіймав її навіть коли спіткала втома,
Два серця, що для них одна любов була навік,
Та раптом щось змінилося і долі вітер втік.

А він її чекав щоночі в своїх снах,
Шукав знайомі очі поглядом в чужих містах.
День проминає за вікном вже котрий раз,
А люди не лікують і не лікує час.

Ти врахувала все,
Таких як він ще буде й буде,
Чому тоді мовчать вірші про те чого не буде,
Проте як двоє мали все і враз це все згубили,
Впили словами савими, дощами отупили.

Хто б там не був, а все не те,
Не ті слова кохання,
Дівоче серце не забуде вже його зізнання,
Шукала те, чого нема, яка стіна,
Тоді був вітер в голові, тепер сама.

Він грався римами, тими осінніми злівами,
Загоїв рани час, зібрався з силами,
Міста, концерти, слухачі, ті самі дні і ночі,
Рано чи пізно відпускаєш, хочеш не хочеш.

Послушать/Cкачать эту песню

Mp3 320kbps на стороннем сайте