Щось

Навряд чи всі слова цього світу

Здатні передати почуття,

Що в мені ховаються.

Часом мені здається,

Що ми з тобою – маленькі діти,

А хтось дорослий і сильний

З нами, маленькими, грається.

Я так боюся лишатися

З самим собою на одинці,

Коли стогне серце

І душа рветься назовні.

Вже кілька місяців

Мені зовсім не спиться,

Незалежно від того,

Місяць – молодик чи вповні…

Я ні з ким не ділюся

Тугою своєю глибокою…

І бажання ховаю за маскою спокою…



Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…



Я живу за розкладом,

Який сам собі чітко встановлюю,

Зусиллями волі не даю собі

Впасти в депресію,

Бо вже жодних життєвих принад

Якось не вловлюю

І щось постійно роблю,

Щоб поменше думок в процесі…

Мій світ перевернутий,

Мої нерви напружені.

Хочу бачити сни – яскраві,

Тобою наповнені.

Натомість – сотий раз

Вислуховую судження,

Що життя є життя, а ми в ньому

Жалюгідні й втомлені.

Ледве тягнуться дні

Від дати до дати…

Я готовий все, що маю,

Віддати, щоб…



Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…



А якось випадково натраплю

На нашу з тобою мелодію,

І втрачаю контроль,

Одразу зриваюсь в істерику.

Я сам своє щастя віддав

Невідомому злодію -

Ніби нічого нового,

А наче відкрив Америку.

Я знаю, що вже не верну

І нічого не вдію,

І не маю можливості

Навіть мати надію…



Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…

Просто ніжно так доторкнутись…